гидра ссылка Рязань Шишки марихуана планчик

Чуваки, готовы? Тогда отключайтесь от реальности и погружайтесь в мой мир, полный закладок, гидро, джантиков и всего такого. Пару дней назад, взялся я кутить с пацанами в одном заброшенном автомобильном гараже. Какая-то братва из соседнего двора сказала, что знает дядю, который может достать крутые шишки марихуаны. Ну, в общем, решили сорваться по адреналину и валить к нему в подвал. Типа закладка на самый прикол, но нам нужна была гидро, чтобы воплотить в жизнь нашу задумку. Поехали, и говорят нам: "Давайте дружить, бро, и будет вам она". Естественно, мы далеко не забрезжили, но легкие деньги вполне неплохо поддерживали наш понятийный худой бюджет. Через пару часов затея удалась, и мы оказались с толстой шишкой марихуаны. Пацаны радостно визжали, словно видели впереди главный приз на автоматах. Ну, и конечно же, принялись кутить на все пару. Засиделись мы там до утра, хорошо подружились с этими шишками. Отрубались на полную катушку, так что ночью разголосился только наш смех и глупые шутки. Но, чуваки, какие бы кайфовые ни были эти моменты, все равно они как шуруп, разбиваются о реальность и редкие, уловимые взгляды в зеркало. А потом, пока все еще отрубался, решили развлечься - подрались с полотенцем в ванной. У нас там грязища была дофига - гидропоника блин, парни. Сначала был просто бой до первой крови, но потом это переросло в настоящую битву, словно мы воевали за выживание на дурке. Так что мы там, отрубавшись по полной программе и дрались с полотенцем, пока само полотенце не отказалось играть по нашим правилам. Но что ж, это было круто, даже если не совсем понимаешь, что происходит вокруг. В конечном итоге, когда наркотический кайф начал спадать, мы вернулись к реальности и поняли, что просто бездельничали и развлекались, как последние идиоты, хоть и с кайфом. И понимаете, теперь я понимаю, что жизнь штука сложная, и кайфует наркоман гопник, это ничто по сравнению с тем, когда ты найдешь свою настоящую страсть, свою кальянную команду, свою банду братьев, с которыми можно разделить все самые кайфовые моменты и красиво закуришь свою жизнь на полную катушку. Так что, чуваки, я решил произвести серьезные перемены в своей жизни. Приказал всем наркотическим моментам прощаться со мной, вышел из подполья, где однажды бурился, и понял, что хочу большего. Хочу найти свою команду, свой круг людей, с которыми будем кайфовать настолько, что попадем на новые уровни реальности. Так что помните, друзья, кокаин и гидро, закладки и отрубаться - все это просто временное иллюзия в нашей жизни. Главное, найти свой кайф, свою страсть и идти к ней. Будьте настоящими гопниками, но не наркоманами, засыпайте в своей жизни настоящими кайфовыми моментами и не забывайте, что жизнь - это чистый адреналин и кайф, который можно испытывать каждый день. Stay high, stay real!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...